Object Interface (Канада). Джунглі на люстрі

Вирощувати кімнатні рослини можна на стелі, точніше на люстрі. Babylon Light - дизайнерська технологія Райана Тейлора (Ryan Taylor) з канадської студії Object Interface. Світильники імітують одне із семи чудес світу — легендарні Висячі сади Семіраміди і чимось нагадують дзеркальне відображення круглих античних чаш із зеленою рослинністю.

Незважаючи на те, що світильники – це в першу чергу електроприлад, спеціальне порошкове покриття з алюмінію робить корпус Babylon Light вологостійким та цілком придатним для розміщення вологого ґрунту.

Світильники виготовляються ручними кваліфікованими канадськими майстрами. У комплект входить порцеляновий тримач для лампочки потужністю 100 Вт, кабель з нержавіючої сталі, електричний шнур та білий плафон. Рослини, насіння та ґрунт не додаються, надаючи цим повну свободу дій для занять креативною флористикою. Ємності можна комбінувати в міні-комплекси та створювати домашні сади-джунглі із трьох і більше підвісних одиниць.

Висячі сади Семіраміди відомі також як висячі сади Вавилону або сади Амітіс. Назву найчастіше пов'язують з ім'ям Амітіс - дружиною вавилонського царя Навуходоносор II. Семіраміда, у свою чергу, — збірний образ, до якого приписують цариць, особливо якщо ті, як і сама Семіраміда, пов'язані з військовою діяльністю. У той час, коли правитель Вавилону одружився з Амітіс, донькою царя Мідії, Вавилон був торговим центом. Переїхавши до міста безпросвітного шуму та пилу, Амітіс почала тужити за вічнозеленою Мідією. Щоб порадувати свою кохану, цар вирішив спорудити у Вавилоні висячі сади.

Місцем зведення «зеленої фортеці» стала територія, розташована за 80 кілометрів на південний захід від сучасного Багдада, Ірак. Сади були збудовані за принципом піраміди з чотирма платформами-ярусами, які спиралися на 20-метрові колони. Нижній ярус мав форму неправильного чотирикутника, довжина якого у різних частинах варіювалася від 30 до 40 метрів. Вічнозелений квітучий пагорб з'явився серед фонтанів і струмочків. Своєю красою сади Семіраміди славилися протягом 200 років, доки сильні повені не зруйнували фундамент і не занапастили всю конструкцію.